Два українські фільми потрапили до шортлиста «Оскара-2026»

Коли українське кіно виходить за власні кордони, це завжди про більше, ніж просто про індустрію чи нагороди. Це знак того, що наші історії чує весь світ. Цього разу привід для гордості особливий: одразу два українські фільми потрапили до шортлиста премії «Оскар-2026». І це не просто сильні роботи — це дуже особисті, болючі й важливі розповіді про війну, пам’ять і виживання.

Шортлист — це короткий перелік фільмів, які пройшли перший і один із найжорсткіших етапів відбору Кіноакадемії. Потрапити до нього означає, що стрічка не просто помічена, а реально розглядається як потенційний номінант. Це ще не остаточний результат, але серйозне наближення до номінації. 16-го грудня Академія оприлюднила шортлисти у 12-ти категоріях, остаточних номінантів назвуть 22 січня 2026 року, а церемонія вручення «Оскарів» традиційно відбудеться у березні.

Які українські фільми потрапили до шортлиста?

«2000 метрів до Андріївки» 

Документальний фільм Мстислава Чернова потрапив до шортлиста в категорії «Документальний повнометражний фільм». Це ще одна глибока і чесна розмова режисера про війну Росії проти України без прикрас.

Стрічка показує війну через реальність бойових дій, втому, напругу, щоденний вибір і ціну кожного метра вперед. Важливо, що фільм створено у співпраці з Associated Press та Frontline (PBS) — тією ж командою, з якою Чернов зняв «20 днів у Маріуполі», лауреата «Оскара-2024». Тож довіра міжнародної спільноти до цього режисера — беззаперечна.

«Я померла в Ірпені» 

Цей фільм — зовсім інший за формою, але не менш потужний за змістом. Робота режисерки Анастасії Фалілеєвої увійшла до шортлиста в категорії «Анімаційний короткометражний фільм».

Стрічка виконана у техніці мальованої анімації — вугіллям на папері. Чорно-біле зображення позбавляє історію будь-якого захисту, залишаючи глядача наодинці з емоціями.

В основі сюжету — особистий досвід режисерки та її коханого, які на початку повномасштабного вторгнення виїхали з Києва до Ірпеня, опинилися в оточеному місті й прожили там десять днів, перш ніж змогли евакуюватися.

Це історія не лише про фізичне виживання, а й про внутрішній злам — про відчуття, що частина тебе назавжди залишилася в місті, де ти могла не вижити. Недарма назва фільму звучить так боляче й щиро. Фільм об’єднав творчі команди з Чехії, Словаччини та України. Над його створенням працювали студії MAUR film, Artichoke film production, Blue Faces studio та Plastic Bag studio за підтримки європейських кінофондів і Німецької кіноакадемії.

Обидві стрічки дуже різні за формою, але об’єднані спільним відчуттям часу, в якому вони народилися. Українське кіно не просто потрапляє у шортлисти — воно формує нову мову про війну, пам’ять і людську крихкість. І ми дуже хочемо вірити, що у березні 2026 року зі сцени «Оскара» знову прозвучить: «Ukraine».

Текст: Вікторія Скорик