Чи була ти колись у стосунках, де тобі хотілося сексу значно більше, ніж партнеру? Або навпаки — партнер хотів частіше, хоча ти й далі відчувала до нього сильний потяг? Це може засмучувати, але, як би не лякали нічні гугл-пошуки, такі стосунки не приречені. Різниця в лібідо між партнерами має назву — диспропорція сексуального бажання, і вона набагато поширеніша, ніж здається. Дослідження 2015 року, опубліковане в Personality and Social Psychology Bulletin, показало: 80% опитаних могли згадати період, коли стикалися з такою різницею, а 95% — переживали її протягом останнього року.
Читайте также: Одяг та аксесуари з цього фактурного текстилю — нові must have зими-2026
Секс-терапевтка Каміл Льюїс пояснює: «Диспропорція бажання — це термін, яким описують ситуацію, коли партнери хочуть сексу по-різному: з різною частотою або в різному форматі». Наприклад, одному хочеться сексу кілька разів на тиждень, а іншому цілком достатньо разу на місяць. І тут немає «правильного» чи «неправильного». Це просто наслідок того, що всі ми різні — і було б дивно очікувати, що ваші сексуальні ритми на 100% збігатимуться завжди.
І ще важливий момент: універсального рішення не існує. У кожної пари — свої потреби, межі й сценарії близькості. За словами Льюїс, часто ми зациклюємося на частоті сексу, хоча насправді прагнемо відчуття безпеки, близькості й емоційного зв’язку. А цього можна досягти не лише через секс.
Як говорити з партнером про різницю в сексуальному бажанні
Якщо ви стикаєтеся з дисбалансом лібідо, Льюїс радить почати з усвідомлених розмов про те, що кожен із вас відчуває і переживає. «Звучить просто, але на практиці це найскладніша частина, — каже вона. — Це потребує вразливості й слів, які не завжди легко вимовляти».
Важливо чесно говорити про те, яким ти бачиш ваше сексуальне життя — і повертатися до цієї розмови знову й знову, адже бажання змінюються.
Хоча різниця в лібідо — це не вирок для стосунків, орієнтуватися в ній буває непросто. Легко почати сумніватися в собі: «Може, зі мною щось не так?» або «Я не можу дати партнеру те, чого він хоче». Але правда в тому, що стосунки — складні й багатошарові, і кожна пара знаходить власні рішення.
@jessideoliveira
Як 10 реальних пар дають раду з різницею в бажанні
1. «Я гетеросексуальний чоловік у міжкультурних стосунках, і тема бажання та близькості виникала у нас досить часто. З західної перспективи я звик ініціювати секс прямо — просто просити про нього. У моєї партнерки підхід був інший: натяки, обережні сигнали, “прочитай між рядків”. Нам дуже допомогло те, що ми почали обговорювати ці відмінності. Ми навіть пішли на парну терапію, де консультант порадив створити так званий “діалог бажання” — простір, у якому ми ділилися думками та почуттями щодо інтимності. Це допомогло нам краще зрозуміти одне одного й знайти спільний ритм», — Лахлан, 28.
2. «Зараз я у стосунках із чоловіком, і ми теж стикнулися з різницею в сексуальних бажаннях. Щодня ми свідомо підкріплюємо нашу близькість поза сексом: ранкові обійми, компліменти не про зовнішність, слова підтримки й любові. Це зміцнює емоційний зв’язок і робить різницю в лібідо менш болісною. Ми також плануємо час для близькості. Звучить кумедно — “запланований секс”, але насправді це не завжди про секс. Це можуть бути обійми, глибока розмова або просто час удвох. І це реально працює», — Ракель, 30.
@danielleebrownn
3. «Я поліаморна, і всі мої партнери хочуть сексу частіше, ніж я. До того ж більшість із них більш kinky, ніж я. І саме це — одна з причин, чому я люблю поліаморію. Мені ніколи не доводиться почуватися винною, якщо я відмовляюся від сексу або від певних практик, бо знаю: вони можуть реалізувати ці бажання в інших стосунках. Це знімає величезний тиск — навіть якщо партнери не шукають нікого ще. Сам факт, що вони можуть, звільняє мене від відчуття, ніби я їх у чомусь стримую», — Еш*, 26.
4. «Ми з партнером не були “синхронними” в бажанні з самого початку, і спершу це призводило до непорозумінь і завищених очікувань. Ми свідомо вирішили діяти з терпінням і емпатією. Першим кроком стало створення безпечного простору для розмов без осуду — регулярні чекіни, де ми відкрито говоримо про свої почуття й бажання. Спочатку це було трохи незграбно, бо ми боялися образити одне одного, але з часом такі розмови стали фундаментом наших стосунків. Ми пробували різні способи зблизитися — від інтимних побачень до нових спільних досвідів і дослідження мов любові. Головний висновок: чесність, комунікація і готовність підлаштовуватися — критично важливі, коли ви разом проживаєте різницю в бажанні», — Джессіка, 32.
Читайте также: Чого очікувати від четвертого сезону серіалу «Бріджертони»
5. «Розуміння наших різних бажань стало для нас навчальним процесом. Ми почали з того, щоб розібратися, що саме для нас означає секс і чому ми його хочемо. Наприклад, мені важливо, щоб моя дівчина частіше ініціювала секс — це дає відчуття, що я для неї бажана. Коли я ініціюю і отримую відмову, це б’є по самооцінці. Ми проговорили це, і тепер вона знає: якщо їй не хочеться сексу, мені важливо почути, що вона все одно мене хоче й чекає близькості згодом. А коли бажання повертається, вона ініціює — і це дуже заспокоює. Це було непросто, але ми обидві стали зрілішими завдяки взаємній увазі», — Ґрейс*, 28.
@zenzeroelimone_
6. «Найефективніша стратегія для нас — регулярно виділяти час, щоб обговорювати потреби, бажання й складні моменти. Це створює безпечний простір, де можна говорити відкрито й не боятися бути неправильно зрозумілим. Ми прийняли, що бажання змінюється через все що завгодно — стрес, здоров’я, роботу. Емпатія й гнучкість стали ключовими. Ми також експериментуємо з різними форматами романтичного й сексуального зв’язку, щоб стосунки залишалися живими й адаптивними», — Кейден, 28
7. «На початку стосунків у нас із дружиною було дуже високе лібідо — ми займалися сексом майже постійно, але це неможливо підтримувати довго. Коли бажання змінилося, ми залишили комунікацію максимально відкритою. Для дружини було складно, коли я не хотів сексу, бо їй важливо відчувати себе бажаною. Ми почали шукати інші способи, як я можу це показувати — через дотик і присутність. Щодня ми хоча б кілька хвилин відкладаємо телефони й просто обіймаємо одне одного. Іноді це переходить у щось більше, іноді — ні. Але обом достатньо, бо наші потреби закриті», — Джесс*, 43.
8. «У більшості моїх тривалих стосунків партнери мали значно нижче лібідо, ніж я. Немоногамія допомагає мені задовольняти сексуальні потреби, не перетворюючи їх на джерело напруги в конкретних стосунках. Відколи я живу в немоногамному форматі, я майже не відчуваю образи через відсутність сексу — за умови, що партнер приймає: це потреба, яку я можу й буду реалізовувати деінде», — Джей, 25.
9. «Коли в нас з’явилися діти, все різко змінилося. Секс став рідкісним, дружина відчувала себе інакше у власному тілі, а я почав сумніватися у своїй привабливості. Інтимність стала напруженою і часто завершувалася сварками. Завдяки терапії ми переосмислили близькість: це не “або проникнення, або нічого”, а цілий спектр — триматися за руки, обійматися, торкатися, цілуватися. Ми також відмовилися від ідеї, що оргазм — єдина мета сексу. Тепер це можливість сенсорно й фізично з’єднатися. Це частина нашого зростання як пари», — Аарон*, 37.
10. «Ми з хлопцем почали робити сексуальні чекіни, щоб зняти напругу через різні бажання. Під час цих розмов ми обговорювали інтереси — зокрема кінк. Ми почали експериментувати (BDSM, мотузки, пов’язки на очі), і це зробило наше сексуальне життя неймовірно захопливим. Але важливо: кінк не завжди означає секс. Іноді ми просто зв’язували одне одного й дивилися серіал — без жодних очікувань. А іноді це переходило в секс. Це зняло тиск і повернуло легкість у стосунки». — Ліллі*, 25.
Різниця в сексуальному бажанні — це не ознака «несумісності», а нормальна жива частина близькості між людьми, які ростуть, змінюються й проходять різні етапи життя. У цих історіях немає одного правильного сценарію, зате є спільний знаменник: чесна комунікація, емпатія й готовність шукати рішення разом.
*Імена було змінено.
За матеріалами cosmopolitan.com.
Читайте также: Рецепт смаженого чаю, який зігріє тебе цієї зими
